Слово Schlacht – німецькою «битва». Неважко здогадатися, що шляхта – люди бою, воїни, кажучи сучасною мовою – професійні військові . Ця назва в XV столітті прижилася в ВКЛ через Чехію та Польщу разом з європейськими лицарськими традиціями, геральдикою, організацією та озброєнням і одним словом означало бойовий, військовий стан, до якого належали всі феодали ВКЛ вже в XIV столітті. Литвин-шляхтич володів холодною та вогнепальною зброєю, мав бойового коня та необхідне спорядження, щоб у будь-який момент на заклик князя виступити в «посполитому рушенні» (загальному поході) для вигнання ворога з рідної землі. Шляхта-магнатерія ставила і озброєну дружину (почет, пошту). Війн на Білорусі вистачало. Військові навички, честь і гідність продовжують залишатися відмінною рисою нащадків декласованого за часів російського панування стану. Не останніми є нащадки роду Личковських.

Нижче публікую «Стіну Слави» роду Личковських, воїнів, участь яких у бойових діях (або прирівняних до них) підтверджено документально.